Питання правової освіти та правового виховання населення завжди перебували у центрі уваги науковців та практиків, особливо у період радянської держави. Після проголошення незалежності в Україні проблемам правової освіти, на жаль, не приділялась належна увага, що зумовило невисокий рівень правової культури українського суспільства, особливо у сільській місцевості, поширеного явища набув правовий нігілізм. Ці проблеми набули загрозливого розмаху, що зумовило прийняття низки нормативно-правових актів, які своїм основним завданням мають покращення ситуації із рівнем правової культури населення, зокрема сільського. Ця проблематика, на наш погляд, є надзвичайно актуальною і, зважаючи на це, неодноразово піднімалась в постановах Верховної Ради України, указах Президента України.
Так, наприклад, з метою належного рівня поінформованості селян та інших груп населення щодо аграрної та земельної реформ, забезпечення зростання сільськогосподарського виробництва, створення сприятливих умов для подальшого розвитку аграрного сектора економіки Президент України своїм Указом “Про додаткові заходи щодо вирішення соціальних проблем на селі та подальшого розвитку аграрного сектору економіки” від 21 лютого 2002 року № 701 зобов’язав обласні державні адміністрації вживати заходів щодо розвитку у сільській місцевості організацій, що надаватимуть правові, консультативні та інформаційні послуги виробникам сільськогосподарської продукції.
Питання організації правового навчання містяться також і в Основних напрямах земельної реформи на 2001-2005 роки2. В них передбачено доведення до сільського населення важливої інформації про сутність, обсяги та інші характеристики ринку землі, права та обов’язки громадян і юридичних осіб у цій сфері, процедури захисту прав на землю, а також активне інформування населення про діяльність органів, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель.
Ці питання відображені також у Законі України “Про інформацію”3, Загальному положенні про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації, Указі Президента України від 11 грудня 2001 року № 1207 “Про деякі заходи щодо зміцнення юридичних служб державних органів”4, постанові Кабінету Міністрів України „Про вдосконалення організації правової роботи в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади”5 та в інших актах законодавства.
Однак сучасний стан законодавства та правозастосовчої практики не відповідає вимогам часу і потребує удосконалення юридичного обслуговування сільського населення, активізації роботи щодо пропаганди нового законодавства і виховання громадян у дусі поваги до закону необхідності визначення напрямків удосконалення методів діяльності щодо підвищення рівня правової культури сільського населення, оптимізації форм здійснення.
Зайвим підтвердженням цього виступає хід та результати парламентських слухань уряду України з питань аграрної, земельної політики на сесії Верховної Ради України 15 січня 2003 року які свідчать про те, що серед усіх соціальних груп населення в цілому по Україні, в тому числі й по Хмельниччині, ідею приватизації землі найменшою мірою підтримують працівники сільськогосподарських підприємств. Це саме ті люди, які мають право на отримання земельних та майнових паїв і для яких на сьогодні земля є основним засобом для матеріального існування. Отже, виникає думка, що селяни в переважній більшості не відчувають безпосередньої вигоди від отримання майнових і земельних паїв6. Це спонукає до розробки найбільш оптимальних та доцільних механізмів підвищення рівня правової поінформованості сільського населення.
Серед активних учасників процесу правової освіти як важливої складової формування правової культури особливу увагу повинні відігравати сільські, селищні ради, місцеві державні адміністрації, органи управління сільським господарством та землеустроєм. Не повинна залишатися осторонь правозастосовча діяльність судів, адвокатури, нотаріату, юридичних служб підприємств, установ, організацій.
Важливим і перспективним аспектом формування належного рівня правової культури та правового середовища є підготовка юридичних кадрів для села, а також підвищення рівня правових знань службових осіб органів державної влади на місцях, органів місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання в аграрному секторі.
Аналіз показує, що юридична освіта в Хмельницькій області поставлена на належному рівні. В Подільському регіоні функціонує 8 навчальних юридичних закладів, юридичних факультетів та кафедр права. У Хмельницькому інституті регіонального управління та права особлива увага приділяється підготовці обдарованої сільської молоді за рахунок коштів обласного бюджету. Зокрема, в інституті, крім відділення підготовки спеціалістів на заочному факультеті проводиться перепідготовка кадрів шляхом здобуття другої вищої (юридичної освіти) особами, котрі обіймають посади, що потребує правових знань. Правову освіту здобувають практичні працівники органів державних органів та місцевого самоврядування. У підвищенні кваліфікації відповідальних працівників місцевих рад важливу роль відіграє Центр підвищення кваліфікації державних службовців, одним із засновників якого виступає інститут.
Інститут звертає значну увагу на правове виховання як складової національної системи виховання учнівської і студентської молоді. Наслідком громадянського виховання є розвинута правосвідомість, тобто усвідомлення своїх прав, обов’язків та повага до закону.
Тому вважаємо, що одним із важливих завдань є підготовка вчителів до викладення курсу “Основи правознавства” не лише у 9 класі. Бажано, щоб цей курс також викладався і у випускному класі (11-12). Необхідні для цього нові методичні підходи до викладення правознавчих дисциплін, особливо для вчителів сільських шкіл області, які читають цю дисципліну. Цю проблему на Поділлі в певній мірі вирішує Кам’янець-Подільський державний університет, однак цей процес вимагає розробки спільних заходів із залученням Міністерства освіти і науки України. Також необхідна належна організація навчально-виховного процесу яка залежить від стану та наявності навчально-матеріальної бази сільських шкіл.
Ми не повинні забувати, що рівень цивілізованості українського суспільства визначається і тим, наскільки його члени знають свої права, усвідомлюють свої обов’язки та поважають права інших громадян. Тому повага до закону та правосвідомість повинні виховуватись з раннього віку. Вважаємо, що правова освіта повинна бути обов’язковою в усіх дошкільних виховних, середніх загальноосвітніх, професійно-виховних, вищих навчальних закладах та інститутах післядипломної освіти. Правова освіта повинна носити постійний, системний характер, наступна форма повинна бути органічним продовженням попередньої.